Творчий внесок: Наукова творчість та викладацька діяльність зосереджена навколо тематики західної фінансової думки та оподаткування.  До одержаних базових здобутків наукового знання можна віднести такі концептуальні положення:

- визначено, що під кутом зору приналежності до певної течії політико-економічної теорії сучасне вчення про публічні (державні) фінанси загалом і оподаткування зокрема в цілому характеризується еклектизмом при переважанні теоретико-методологічних елементів інституціоналізму і неокласики.  Поєднавши постулати даних теорій з демократично-правовими цінностями і процесами, Джеймс Бьюкенен розробив теорію конституційної економіки, котра об’єднує політичну концепцію суспільного вибору з економічною концепцією суспільних благ. На цій підставі склалася концепція фіскального обміну за квазі-ринковою схемою “податки – суспільні блага”. Вона передбачає опосередковану демократичними процедурами приймання рішень оплату суспільних благ через систему оподаткування. Ідейно-теоретичними предтечами конституційної економіки послужили праці представників шведської (Кнут Вікселль, Ерік Ліндаль) та італійської (Маффео Пантелеоні, Уго Мадзолла, Джованні Монтемартіні, Енріко Бароне) наукових шкіл, котрі мають статус класиків науки публічних фінансів. Прозріння й досягнення названих вчених спростовують тезу про абсолютне домінування в наукових уявленнях про  державні фінанси німецької, англійської, французької шкіл. У розробці питань теорії та практики корпоративних фінансів безумовна першість належить американцям; 

- в теоретичному плані головний пафос вчення про податки, державні фінанси загалом, розробленого західними вченими, полягає в тому, що в його основі знаходяться ідеї та інститути, які розвивалися в одному напрямку впродовж восьми віків – від Великої хартії вільностей до сучасних демократично-правових і технологічних форм. Вчення про податки складалося у вільній боротьбі різних теоретичних течій, за можливості критикувати ідейних опонентів. У системі європейських цінностей на концептуальному рівні знаходиться тлумачення оподаткування як свідомої форми соціальної відповідальності громадян (виборців, платників податків, функціонерів фіску). На Заході егоїстичні інтереси платників як приватних осіб приглушені громадянською свідомістю за принципом: “я можу, значить, я повинен”. Однак,  запозиченнязнань зарубіжного походження має свої межі, продиктовані можливістю їх застосування поза тими умовами і культурою, в яких вони створені;   

- з практичного боку податкові системи західних держав приваблюють більш досконалою, ніж в Україні, структурою, більш ефективним фіскальним адмініструванням, продуманістю підготовки та ефективністю проведення податкових реформ, високою виучкою персоналу податкових органів, відповідальністю та дисципліною платників. Повчальний урок, який дає нам практика справляння податків у західних країнах, можна виразити таким чином: демократично-правова держава пропонує особистості широкі ліберальні права, але не допускає ліберального ставлення до обов’язків перед фіском;

- в суто фіскальному аспекті найбільш нагальною задачею сучасної податкової політики стає посилення адміністрування податків. Це обумовлено тим, що чи не всі можливі схеми оподаткування (види податків, різні шкали податкових ставок і режими справляння податків) уже перепробувані. В резерві залишається лише активізація людського фактора в оподаткуванні: ріст морально-етичної компоненти в поведінці платників податку і функціонерів фіску; покращення рівня підготовки персоналу податкових служб, підвищення ефективності їх роботи через вдосконалення організації діяльності та запровадження в податковий процес найсучасніших інформаційно-комп’ютерних технологій;

- обґрунтовано, що поняття податкової держави належить до найбільш змістовних і креативних концептуальних образів. Неминуче держава стає податковою державою під кутом зору матеріально-ресурсних джерел її існування. Оподаткування виконує роль фінансової основи виконання всіх державних функцій. Податки набувають екзистенціального для держави значення. Не менш важливо, що сплата податків виконує роль свого роду членського внеску і пропуску в громадянське суспільство. У податковій державі її громадяни своїми податковими платежами утримують державу, а не навпаки – держава громадян (за винятком непрацездатних). У податковій державі з ринковою економікою, (нею вже стала і Україна), основний фіскальний ресурс бюджету – податки – надходять від приватних фізичних і юридичних осіб. В економічному, правовому й соціально-психологічному плані важливо, що ці кошти за джерелами свого походження не безхазяйні, не нічиї, як за часів соціалістичної економіки, тому розпорядження ними належать тим платникам податків, котрі їх заплатили;

- доведена необхідність активно розвивати в Україні такі важливі напрями сучасного знання про податки і оподаткування як фіскальну соціологію та фіскальний федералізм, за якими майбутнє. Для уряду України корисно, і не лише в сфері державних фінансів, взяти на озброєння гідний наслідування девіз політики японського імператора Мацухіто (1852–1912) з титулом “Мейдзі” (Просвічене управління): “Нові ідеї будуть запозичені з усього світу і слава Японії від цього лише виграє”. Для доказу достатньо порівняти, – якою була Японія при житті Мацухіто та якою вона стала на під кінець ХХ і початку XXIст. Україні також варто йти подібним шляхом;

- вже декілька століть поспіль Захід – лідер в науковому осмисленні дійсності, місце багатющого зосередження маси знань, інтелектуальний Олімп сучасного світу. Корифеї, метри, лауреати, герольди, місіонери фінансової науки – всі вони з Заходу. Там зосереджені наукові фігури першої світової величини, творці й постачальники основоположних ідей і теорій. Так сталося в силу історичних обставин. На долю вітчизняних науковців поки що дістаються ролі другого плану: коментаторів, інтерпретаторів, популяризаторів ідейно-теоретичних продуктів і практичного досвіду західного походження. Цей напрям теж має розвиватися, адже творче тлумачення – це також пошук чогось свого, нового, оригінального, корисного;

- досягнення західної науки про публічні фінанси не повинно, однак, засліплювати нас ледве не до повної самозневаги, некритичного застосування її рецептів. Не всі проблеми і конфлікти можуть бути вирішені на основі чужого знання й досвіду. Зростає впевненість, що з часом, збагатившись досягненнями західноєвропейської й американської фінансової думки, вітчизняна фінансова наука за рахунок власних інтелектуальних зусиль вийде на світовий рівень, буде не тільки брати, але й давати. Українські вчені-фінансисти мають зайняти повноправне місце серед представників інших національних наукових шкіл. У цій справі велика роль належить неофітам і прозелітам фінансової науки – молодим громадянам незалежної України, над умами яких уже не тяжіють теоретичні анафеми та ідеологічні догми соціалістичного минулого.

Основні наукові праці: опубліковано більше ста двадцяти праць, зокрема:

1. Андрущенко В.Л. Держава – податки – бізнес: (Із світового досвіду фіскального регулювання ринкової економіки): Монографія / В.М. Суторміна, В.М. Федосов. – К.: Либідь, 1992. – 328 с.
2. Податкова система України: Підручник / В.М. Федосов, В.М. Опарін, Г.О. П’ятаченко, В.Л. Андрущенко та ін.; за ред. В.М. Федосова. – К.: Либідь, 1994. – 464 с.
3. Андрущенко В.Л. Запорозька Січ як український феномен / В.Л. Андрущенко, В.М. Федосов. – К.: Заповіт, 1995. – 173 с.
4. Андрущенко В.Л. Західна фінансова думка про природу державних фінансів / В.Л. Андрущенко // Фінанси України. – 1996. – № 9. – С. 21–25.
5. Андрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу в ХХ столітті: (Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів) / В.Л. Андрущенко. – Львів: Каменяр, 2000. – 303 с.
6. Андрущенко В.Л. Соціогуманітарна доктрина західної фінансової думки / В.Л. Андрущенко // Фінанси України. – 2000. – № 7. – С. 3–10.
7. Андрущенко В. Камералістика: витоки фіскаль­но-адміністративної науки / Володимир Андрущенко // Вісник податкової служби України. – 2003. – Квітень – тра­вень. – С. 46–53.
8. Андрущенко В.Л. Історія оподаткування: Навчальний посібник / Ф.О. Ярошенко, В.М. Мельник, П.В. Мельник. – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004. – 242 с.
9. Андрущенко В.Л. Податкові системи зарубіжних країн: Навчальний посібник / В.Л. Андрущенко, О.Д. Данілов. – К.: Видавничий дім “Комп’ютерпрес”, 2004. – 240 с.
10. Андрущенко В.Л. Передісторія оподаткування в християнській традиції / В.Л. Андрущенко // Науковий вісник Національного університету податкової служби України. – 2008. – № 1 (40). – С. 88–99.
11. Андрущенко В. Податкова держава: генезис, концепція, еволюція / В.Л. Андрущенко // Світ фінансів. – 2009. – № 3 (16). – С. 7–15.
12. Андрущенко В.Л. Податкові системи зарубіжних держав: Навчальний посібник / В.Л. Андрущенко, З.С. Варналій, І.А. Прокопенко, Т.В. Тучак. – К.: Кондор-видавництво, 2012. – 222 с.  
13. Андрущенко В.Л. Морально-етичні імперативи податків та оподаткування (західна традиція): Монографія / В.Л. Андрущенко, Т.В. Тучак. – К.: Алерта, 2013. – 384 с.
14. Андрущенко В.Л. Общественный статус мытарей по книгам Священного Писания Ветхого и Нового Завета // Науковий вісник Національного університету податкової служби України. – 2013. – № 1 (60). – С. 13–18.
15. Андрущенко В.Л. Адміністрування як фактор фіскальної та регуляторної ефективності оподаткування: Монографія / В.Л. Андрущенко, О.С. Іванишина, Ю.В. Панура, І.А Прокопенко та ін. – Ірпінь: Видавництва національного університету ДПС України, 2014. – 332 с.

Учні: підготовлено двадцять кандидатів економічних наук, зокрема:

• Новосад Л.Я. «Внутрішні позики як фінансовий ресурс державного бюджету». КНЕУ,1999 р.;
• Квасовський О.Р. «Оподаткування малого бізнесу в Україні: фіскальний і стимулюючий потенціал». ТАНГ, 2003 р.;
• Дерлиця А.Ю. «Державний бюджет в умовах демократії». ТАНГ, 2003 р.;
• Злепко Н.П. «Мито як фіскальний ресурс державного бюджету та інструмент фінансової політики». ТАНГ, 2005 р.;
• Волкова О.М. «Фінансовий механізм реалізації демографічної політики в Україні». НАДПСУ, 2008 р.;
• Колісніченко К. В. «Адміністрування податкових ризиків в Україні». ТНЕУ, 2013 р.

 Співпраця з державними і фінансовими установами України, зарубіжними навчальними закладами, урядовими і неурядовими організаціями: приймав постійну участь у співпраці з податковими органами при розробці проектів податкового законодавства та інших нормативних документів, зокрема у розробці Податкового кодексу України. На замовлення Державної податкової служби України на розробляв матеріали до теми “Фіскально-адміністративні технології оподаткування в Україні”. Приймає участь у науково-аналітичній розробці системи індикаторів при реалізації стратегії розвитку державної фіскальної служби України, а також у аналітичній розробці питання “Спеціальні функції податкових відомств” за джерелом: Tax Administrationin OECD and Selected Non-OECD Countries: Comparative Information Series у контексті реалізації стратегії розвитку Державної фіскальної служби України.

Кандидатську дисертацію на тему «Відтворення основних фондів в умовах соціалістичної інтеграції» захистив у 1982 р. у Московському економіко-статистичному інституті – наук. керівник  д.е.н., проф. Пессель М.А.

Докторську дисертацію на тему «Спільне підприємництво в Україні: фінансовий аспект розвитку» захистив у 1996 р. в Київському державному економічному університеті – наук. консультант  д.е.н., проф.. В.М. Федосов

Творчий внесок: Значна увага у дослідженнях С. І. Юрія приділяється висвітленню економічного змісту бюджету, бюджетного устрою, розглядається склад та структура бюджетної системи. В працях автора ретельно обґрунтовано систему доходів та видатків державного бюджету. Окрім того, чітко розкривається організація роботи фінансових органів з бюджетного планування і фінансування, бюджетного процесу, а також виконання державного бюджету через казначейство.

У наукових працях вченого ґрунтовно досліджені основні положення фінансової науки задля подальшого розкриття та деталізації фінансових інституцій. Розкрито суть понять фінансової, кредитної та банківської систем, фінансової політики. Висвітлено місце фінансового менеджменту в управлінні організаційно-господарськими процесами  підприємств. С.І. Юрій неодноразово був укладачем економічних енциклопедій.

Не оминув науковець дискусійні питання проблем, що стосуються суперечностей розвитку фінансової системи України. Зокрема проаналізовано проблеми децентралізації бюджетної системи, удосконалення інвестиційного аналізу та боргового інструментарію. Важливе місце відведено інституціональними чинникам впливу держави на ринок цінних паперів, кредитний механізм забезпечення регіональної інноваційно-інвестиційної стратегії. Розкрито можливості застосування монетарних важелів впливу центрального банку на перебіг економічних процесів.

Науковим доробком слід визнати успішну спробу розкрити історичні етапи становлення та розвитку фінансів і фінансової науки, сутність фінансів як економічної категорії та їх роль у процесі суспільного відтворення. Автор аналізував роль фінансового механізму в реалізації фінансової політки. Особлива увага звертається на фінансову безпеку держави, механізм державного кредиту та функціонування соціальних позабюджетних фондів.

Значні напрацювання автора і у вивченні теорій економічних криз, зокрема С.І. Юрій здійснив дослідження із використанням принципу історизму. Науковцем доведено неминучість економічних і фінансових криз у сучасних умовах як наслідок циклічного характеру розвитку. Розкрито  складові модифікації завдань антициклічного регулювання економіки з другої половини  XX ст.

Науковцем вперше здійснено спробу повернути українську фінансову школу до загального русла світової фінансової науки. Окрім того, вперше у вітчизняній літературі висвітлюються питання теорії фінансів у систематизованому вигляді з сучасною системою оцінок.

Основні наукові праці. Опубліковано більше ста наукових праць, зокрема:

1. Державний бюджет України : навч. посіб. / С. І. Юрій, Й. М. Бескид, І. В. Плішко, А. І. Крисоватий [та ін.] ; за ред. д-ра екон. наук. проф. С. І. Юрія, канд. екон. наук., доц. Й. М. Бескида. – Тернопіль : ЦМДС, 1998. – 278 с.
2. Юрій С. І. Концептуальні засади сутності бюджету / С. І. Юрій // Фінанси України. – 2001. – № 10. – С. 3-10.
3. Юрий С. И. Экономическая безопасность государства и ее стратегическое обеспечение / С. И. Юрий // Финансовая теория и політика современного государства / авт. колл. ТАНГ ; ред. В. Адамов. – ВеликоТырново,Болгария: АБАГАР, 2002. – С. 9-16.
4. Юрій, С. Актуальні проблеми податкової політики: інфраструктура податку з доходів фізичних осіб в Україні / Сергій Юрій, Наталія Бак // Журнал європейської економіки. – 2004. – №1. – С.16-34.
5. Юрій С. Фінансова парадигма місцевого самоврядування / С. Юрій // Світ фінансів. – 2004. – №1. – С.6-14.
6. Казначейська система: підруч. / С. І. Юрій, В. І. Стоян, О. С. Даневич. – [2-ге вид., змін. і доп.]. – Тернопіль : Карт -бланш, 2006. – 818 с.
7. Юрій С. І. Дивергенція фінансів при розгортанні ринкових відносин / С. І. Юрій // Фінанси України. – 2006. – № 9. – С. 5-12.
8. Економічні проблеми ХХІ століття: міжнародний та український виміри: монографія / за ред. С. І. Юрія, Є. В. Савельєва. – К : Знання, 2007. – 595 с.
9. Становлення доктрини фінансової системи України: монографія / [С. І. Юрій, О. П. Кириленко, І. О. Лютий та ін.]; за ред. С. І. Юрія, О. М. Десятнюк. – Тернопіль : Економічна думка, 2008. – 192 с.
10. Юрій С. І. Фінанси домогосподарств: теоретичні підходи до трактування сутності / С. І. Юрій, Т. О. Кізима // Фінанси України. – 2008. – № 8. – С. 3-11.
11. Становлення доктрини фінансової системи України: монографія / за ред. С. І. Юрія, О. М. Десятнюк – Тернопіль : Економічна думка, 2008. – 192 с
12. Фінанси : підруч. / за ред. С. І. Юрія, В. М. Федосова. – К. : Знання, 2008. – 611 с.
13. Юрій С. Новий світовий економічний порядок: історія, теорія, напрямки формування  / Сергій Юрій, Євген Савельєв // Журнал європейської економіки. – 2009. – № 4. – С. 353-370.
14. Yuriy, S. Formation of a new global economic order: scientific and tendencies / S. Yuriy, E. Savelyev // World Economy-Problems and Processes. – Berlin, 2010. – P. 105-115.
15. Yuriy, S. Weltwirtschaftskrise und Anforderungen an die Reformierung der Wirtschaft der Ukraine / S. Yuriy, E. Savelyev // Dynamische Prozesse in der europдischen Wirtschaftslandschaft. – Berlin : Forschungsinstitut Weltwirtschaft und Weltpolitik, 2010. – S. 35-53.
16. Налоговые реформы. Теория и практика : монография / И. А.Майбуров, С. И. Юрий, О. М. Десятнюк [и др.]; под. ред. И. А. Майбурова, Ю. Б. Иванова. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2010. – 463 c.
17. Сучасні тенденції розвитку європейського оподаткування та новітня парадигма податкової політики в Україні: монографія / С. І. Юрій, А. І. Крисоватий, Т. В. Кощук. – Тернопіль : ТНЕУ, 2010. – 292 с.

Учні: підготовлено дев’ять докторів економічних наук, зокрема:

• Зятковський І. В. «Фінанси суб’єктів господарювання: ос­новні засади та практика організації». ТАНГ, 2007 р.
• Шкільняк М. М. «Механізм управління державною власністю в системі національної економіки». ТНЕУ, 2009;
• Дем’янишин В. Г. «Формування і реалізація бюджетної доктрини України». ТНЕУ, 2010 р.
• Десятнюк О. М. «Діалектика ризиковості в новій парадигмі розбудови податкової системи України». ТНЕУ, 2010 р.
• Кізима Т. О. «Фінанси домогосподарств: кон­цептуальні засади теорії і практики». ТНЕУ, 2011 р.
• Іващук І. О. «Митна доктрина глобального розвитку». ТНЕУ, 2012 р.

двадцять дев’ять кандидатів економічних наук, зокрема:

• Таранов І. М. «Фіскальний потенціал України та ефектив­ність справляння податків». ТАНГ, 2004;
• Погріщук Г. Б. «Фінансове забезпечення охорони навколиш­нього природного середовища». ТАНГ, 2005;
• Тріпак  М. М. «Прагматизм фіскального регулювання про­цесів формування місцевих бюджетів». ТАНГ, 2005;
• Сидор І. П. «Податки на споживання в Україні: фіскальні ефекти і цінові наслідки». ТДЕУ. 2006;
• Сидорович О. Ю. «Оподаткування доходів фізичних осіб: фіскальні пріоритети та асиметрії вибору в персональному подат­ковому менеджменті». ТДЕУ, 2006;
• Машко А. І. «Бюджетний дефіцит як фінансо­вий індикатор макроекономічного розвитку». ТНЕУ, 2010.

Співпраця з державними і фінансовими установами України, зарубіжними навчальними закладами, урядовими і неурядовими організаціями: Як директор інституту фінансів та ректор університету організовував співпрацю з навчальними закладами Австрії, Болгарії, Білорусі, Греції, Данії, Італії, Іспанії, Канади, Казахстану, Китаю, Литви. Молдови, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Росії, США, Франції, за результатами якої проводилися наукові конференції та публікувалися монографії і статті.

Кандидатську дисертацію на тему «Проблеми  формування та розподілу прибутку підрядних організацій в сучасних умовах господарювання » захистив у 1988 р. в Московському фінансовому інституті – наук. керівник к.е.н., доц. Подшиваленко Г.П.

Докторську дисертацію на тему «Доходи бюджету України: напрями реструктуризації та вдосконалення» захистив у 2004 р. в Київському національному економічному університеті – наук. консультант д.е.н., проф. Федосов В.М.

Творчий внесок: Доведено, що філософія фінансової стабільності держави, як особливе суспільно-економічне явище засвідчує необхідність реального суспільного вибору під час ухвалення управлінських рішень у фінансово-бюджетній політиці з урахуванням усіх принципів діалектики розвитку суспільства і трансформації державних фінансів. Управління державними фінансами та досягнення фінансової стабільності держави досліджено в контексті забезпечення збалансованого розвитку зобов’язань і фінансових можливостей держави за необхідності досягнення балансу доходів та видатків бюджету.

Визначено етапи узгодженого розвитку зобов’язань та доходів держави. Запропоновано  заходи у побудові стратегії України у сфері  управління   державними фінансовими ресурсами з метою досягнення реальності й відповідності зобов’язань фінансовим можливостям шляхом посилення парламентського контролю за розподілом і використанням бюджетних коштів. Обґрунтовано домінанти в організації бюджетного процесу і виборі пріоритетів бюджетної політики  на перспективу. З цих позицій установлено і доведено залежність «зобов’язання – доходи – видатки - блага» як вихідну основу фінансової стабільності держави. Дослідження такої залежності показало наявність гострої проблеми в нашій державі – нереальність зобов’язань і відсутність достатніх фінансових можливостей для досягнення їх балансу у здійсненні суспільних благ та виконанні функцій держави.

Здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове  вирішення проблеми формування доходів бюджету України, визначено їх  функціональне призначення, завдання в умовах суспільно-економічних трансформацій та напрями реструктуризації. Теоретично поглиблено підходи в досліджені доходів бюджету на всіх етапах їх функціонування в контексті забезпечення виконання конституційних зобов’язань і вибору пріоритетів бюджетної політики, оцінено дієвість державного регулювання в процесі мобілізації податків і формування доходів та управління потоками бюджетних коштів з метою досягнення оптимальності попиту і позиції на суспільні блага. Сформовано критерії оцінки ефективності впливу законодавства на функціонування доходів і запропоновано підходи у побудові цілісної системи формування доходів бюджету з метою забезпечення реального і якісного виконання зобов’язань держави.

У формуванні стратегії доходів бюджету і запровадження ефективної системи їх взаємозв’язку з видатками запропоновано ввести такі принципи: адекватність бюджетної політики зобов’язанням держави; реальність цілей і завдань бюджетної політики; рівні можливості на одержання суспільних благ і послуг та пропорційність у здійсненні видатків.

Установлено, що сутність і роль доходів бюджету проявляються в процесі їх формування, розподілу та відтворення з метою виконання зобов’язань і функцій держави. Системність і послідовність у досліджені доходів бюджету дали можливість показати роль держави в розвитку потреби і пропозиції на фінансові ресурси і виконанні конституційних зобов’язань у контексті фінансових можливостей. Установлено, що доходи бюджету – це єдина, цілісна система частини специфічних економічних відносин, які виникають в умовах розподілу та перерозподілу ВВП з метою формування загальнодержавного фонду фінансових ресурсів для забезпечення виконання насамперед конституційних зобов’язань. З метою посилення правової основи регулювання бюджетних надходжень і відповідальності за фінансову стабільність у виконанні конституційних зобов’язань доведено, що формування доходів відбувається як цілісний механізм мобілізації податків і виконання доходів.  Обґрунтовано головне завдання державного втручання в процесі діалектичного розвитку і соціальної справедливості у споживанні суспільних послуг за формулою «доходи – блага» та забезпечення розширеного відтворення фінансових ресурсів за формулою «блага - доходи».

  Аргументовано, що важливою складовою реструктуризації доходів є визначення періоду формування доходів бюджету. З цією метою в практику формування доходів пропонується ввести таке поняття, як «бюджетний цикл», який охоплює період від початку і до завершення бюджетного процесу для кожного окремо взятого бюджету  на відповідний рік та перехідний період між попередніми  і наступними  бюджетними періодами. Він виступає як безперервність функціонування стадій бюджетного процесу і свідчить про його єдність, нерозривність, спадкоємність у формуванні та реалізації бюджетної політики. Бюджетний цикл у сучасних умовах триває до трьох років поспіль і завершується схваленням парламентом звіту про виконання бюджету за звітний період (рік). Введення такого поняття сприятиме врегулюванню практики напрацювання ефективних рішень щодо узгодженості зобов’язань та доходів бюджету і вибору пріоритетів бюджетної політики на перспективу.

Підтверджено, що бюджет все більше стає предметом політичних домовленостей та інструментом впливу на прийняття парламентських рішень. У формуванні бюджетних рішень у практиці бюджетного процесу досить широко використовуються такі підходи і прийоми, як «домовленості», «лобіювання», «компроміси». Це вже реальність. На нашу думку, цю реальність необхідно врегулювати на законодавчому рівні  і зробити більш прозорим бюджетний процес. Слід виписати допустимі й недопустимі межі бюджетних домовленостей у процесі формування доходів і визначити можливі та неможливі компроміси при здійсненні суспільного вибору у використанні бюджетних коштів й зробити конкретні  застереження щодо рішень, які не можуть бути предметом лобіювання, при затвердженні показників Державного бюджету України. У зв’язку з цим до Бюджетного кодексу пропонується внести такі поняття, як «бюджетні домовленості», «бюджетні компроміси», «спільна (солідарна) відповідальність» і «відповідальність за прийняття рішень». Це сприятиме напрацюванню прозорих бюджетних технологій суспільного вибору, підвищенню відповідальності у прийнятті конкретних і загальних рішень. Ураховуючи світовий досвід та діючу практику проходження бюджетного процесу, слід чітко встановити бюджетні повноваження Уряду і парламенту та здійснювати процедури розгляду і схвалення Державного бюджету України у Верховній Раді України за участі Кабінету Міністрів України на усіх трьох читаннях, не повертаючи його Уряду після першого читання, що посилить прозорість і відповідальність на кожному  етапі його проходження.

Результати дослідження показали, що пріоритетом у бюджетній політиці є, як правило, розподіл та використання державних ресурсів, а не їх мобілізація та формування доходів бюджету. Це негативно впливає на виконання зобов’язань держави. З метою  підняття ролі і відповідальності за формування бюджетних ресурсів на стадії мобілізації податкових зобов’язань і виконання доходів бюджету було б доцільно в Законі про Державний  бюджет України на відповідний рік обмежити право вносити зміни в законодавчі акти після схвалення відповідного закону, які призводять до розбалансування бюджету у процесі його виконання.  Підвищення правового статусу доходів бюджету сприяло б посиленню контролю і відповідальності за їх виконанням.

Установлено, що пошук нових напрямів розширеного відтворення і приросту доходів бюджету, досягнення ефективного використання бюджетних коштів можна забезпечити насамперед за умови, коли досягнута економія у бюджетних коштах і скорочення певних видатків у поточному році не вплине негативно на формування і визначення міжбюджетних трансфертів у наступні роки і не призведе до зменшення дотації вирівнювання або збільшення вилучення до бюджету вищого рівня у наступні роки, а обґрунтований приріст доходів бюджету у поточному році не буде повністю врахований у розрахунку міжбюджетного трансферту в перспективі. З метою запровадження прозорого механізму планування й оцінки діяльності органів влади за виконанням доходів бюджету держави пропонується запровадити оціночний показник – індекс приросту доходів на душу населення окремої територіальної громади, регіону і держави в цілому. Одночасно було б доцільно надати право місцевим органам  влади щодо мобілізації доходів шляхом розширення їх можливостей у запровадженні окремих місцевих податків. При цьому в рамках проведення податкової реформи, на нашу думку, слід надати право місцевим органам влади встановлювати надбавки до акцизного податку та податку на прибуток в розмірі 2-3% (додатково або в межах діючих ставок), надходження від яких зараховувалися б шляхом розмежування між державним та місцевими бюджетами, що стимулюватиме приріст бази оподаткування та виконання доходів державного та місцевих бюджетів.

З метою визначення дієвості податкового законодавства і його впливу на формування доходів бюджету пропонується ввести в практику показники оцінки ефективності бюджетних рішень зокрема: індекс ефективності прийнятого законодавчого акта з питань оподаткування, індекси зміни обсягу надходжень, обсягу пільг та податкової заборгованості після введення закону. Запропоновані показники ефективності законодавчого акта з питань оподаткування є орієнтиром у передбаченні реальних можливостей і перспективи конкретного закону, окремих податків у формуванні доходів бюджету України. Визначено критерії ефективності податкового законодавства та відповідні показники його оцінки, які сприятимуть поліпшенню прийняття рішень та вибору з метою досягнення оптимально допустимого рівня податкового навантаження на товаровиробника, максимально можливого перерозподілу ВВП через бюджет та забезпечення реального бюджетного навантаження. Показники оцінювання та визначені критерії ефективності законодавства було б доцільно врахувати в Бюджетному та Податковому кодексах України. Доведено, що критерієм дієвості податкового законодавства, є оцінка ефективності та надійності відтворення доходів бюджет. Ефективність доходів бюджету має оцінюватися, виходячи із впливу чинного законодавства та застосування правових норм регулювання податкових зобов’язань. З цих позицій запропоновано показники відтворення та приросту доходів бюджету (індекс ефективності податку та індекс відтворення доходів), які можна визначити в розрізі окремих територій, податків та в цілому по державі, що має стати  орієнтиром у бюджетній політиці та визначені основні пріоритетів державних видатків при виконанні конституційних зобов’язань держави.

Основні наукові праці. Опубліковано понад 80 наукових праць, зокрема:

1. Огонь Ц.Г. Фінансова політика і податки в умовах формування ринкових відносин // Економіка України. – 1995. – № 5. – С. 35–43.
2. Огонь Ц.Г. Фінансові методи регулювання економіки // Фінанси України. – 1996. – № 1. – С. 38–49.
3. Огонь Ц.Г. Фінансова політика і доходи бюджету України // Фінанси України. – 1996. – № 8. – С. 5–23.
4. Огонь Ц.Г. Податкова реформа – шлях до економічної стабі­лізації // Світ бухгалтерського обліку. – 1997. – № 2.– С. 52–60.
5. Огонь Ц.Г. Податкова політика і доходи бюджетів України // Фінанси України. – 1997. – № 5. – С. 74–85.
6. Огонь Ц.Г. Доходи бюджету в умовах зниження податкового навантаження // Світ бухгалтерського обліку. – 1998. – № 9. – С. 70–75.
7. Огонь Ц.Г. Основні засади та принципи побудови Податкового кодексу України // Фінанси України. – 1999. – № 1. – С. 46–52.
8. Огонь Ц.Г. Актуальні питання виконання бюджетів України // Наукові праці НДФІ. – 2000. – № 10–11. – С. 26–31.
9. Огонь Ц.Г. Основні принципи побудови Бюджетного кодексу України // Вісник КНТЕУ. – 2001. – № 5. – С. 23–29.
10. Бюджетний кодекс України: закон, засади, коментар // За ред. О.В. Турчинова і Ц.Г. Огня. – К.: Парламентське вид-во, 2002. – 320 с.
11. Огонь Ц.Г. Доходи бюджету України: теорія та практика: Монографія. – К.: КНТЕУ. – 2003. – 580 с.
12. Формування та функціонування бюджетної системами України: Монографія / С.О.Булгакова, О.Т.Колодій, Л.В.Єрмошенко, та ін., за ред. А.А,Мазаракі. – К.: Книга, 2003. – 344 с.
13. Огонь Ц.Г. Бюджет в умовах макроекономічного розвитку України // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – №5. – С.25-34.
14. Огонь Ц.Г. Пріоритети фінансової стабільності держави // Вісник НБУ. – №9. – 2005. с.12-15.
15. Огонь Ц.Г. Доходи місцевих бюджетів  та напрями їх реструктуризації.// Фінанси України. – №1 – 2006. – с. 3-12.
16. Огонь Ц.Г. Бюджет освіти: підсумки та напрями вдосконалення// Фінанси України. – №4. – 2007. – с. 20-27.
17. Огонь Ц.Г. Домінанти фінансової стабільності в розвитку зобов’язань держави // Фінанси України. – №5. – 2008. с. 32-41.
18. Огонь Ц.Г. Програмно-цільовий метод та ефективність бюджетних програм  //Фінанси України. – №7. – 2009. с. 20-29.
19. Бюджетна система України та Євросоюзу: Монографія / [С.О.Булгакова, О.І.Барановський, Г.В.Кучер та ін.]: за заг. ред. А.А.Мазаракі. – К.: КНТЕУ, 2009 – 409 с.
20. Огонь Ц.Г. Ефективність оподаткування та проблеми раціонального використання й відновлення водних ресурсів  // Фінанси України. – №1. – 2010. с. 16-28.
21. Огонь Ц.Г. Транзитний потенціал та доходи бюджету України  // Вісник Української академії банківської справи. – №2. – 2011. с.32-38.
22. Огонь Ц.Г. Ефективність механізму фінансового забезпечення розвитку мінерально-сировинної бази   // Актуальні проблеми економіки. – №3. – 2012. – с. 117-129.
23. Огонь Ц.Г. Ефективність механізму планування і фінансового забезпечення розбудови та облаштування митного кордону України  // Актуальні проблеми економіки. – №4. – 2012. – с. 114-125.
24. Огонь Ц.Г. Аналіз практики реалізації державної політики у сфері обігу цінних паперів і функціонування фондового ринку в Україні // Актуальні проблеми економіки. – №10. – 2013. – с. 196-202.
25. Огонь Ц.Г. Бюджет: взаємозалежність зобов’язань і фінансових можливостей держави //Фінанси України. – 2014. – №2. – с.7-18.

Учні:  підготовлено трьох кандидатів економічних наук, зокрема:

• Коротка Т.А. «Фінансове забезпечення заходів з ядерної та радіаційної безпеки». НДФІ, 2006 р.

Співпраця з державними і фінансовими установами України, зарубіжними навчальними закладами, урядовими і неурядовими організаціями: Працюючи в Міністерстві фінансів України та в секретаріаті Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, приймав участь у підготовці законопроектів з фінансового законодавства, зокрема був членом робочих груп з підготовки проектів Бюджетного та Податкового кодексів України, законів про Державний бюджет України  на 1996-2006 роки, Основних напрямків бюджетної політики на 2001-2006 роки та з питань регулювання міжбюджетних відносин.

Був учасником робочих груп спільно з місією МВФ та Світового банку щодо підвищення ефективності управління державними фінансами; з вищими органами фінансового контролю INTOSAI та EUROSAI щодо аудиту державних коштів. Був членом спеціалізованої вченої ради в КНЕУ.

Кандидатську дисертацію на тему «Планування прибутку промислових об’єднань в умовах АСУ» захистив у 1979 р. у Всесоюзному заочному фінансово-економічному інституті (м. Москва) – наук. керівник к.е.н., доц. Горохов С.С.

Докторську дисертацію на тему «Фінансова система України (теоретико-методологічні аспекти) захистив у 2006 р. в Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана – наук. консультант д.е.н., проф. Федосов В.М.

Творчий внесок: Проблематика державних фінансів досліджена через призму функціонування фінансової системи, яку запропоновано розглядати у двох зрізах - за змістовим наповненням та інституціональною будовою. Структуризація за змістовим наповненням засновується на виокремленні її складових, виходячи із специфічності форм фінансових відносин. Це відображення об’єктивної сторони сутності фінансової системи. Інституціональна її будова характеризується сукупністю фінансових органів та інституцій, які забезпечують функціонування даної системи. Хоча інституціональна структура ґрунтується на об’єктивних закономірностях, усе ж вплив на неї суб’єктивних чинників є досить відчутним, що і є основою певних відмінностей у будові фінансових систем різних країн світу.

Аргументована структуризація фінансової системи за рівнями економіки. У складі національної фінансової системи на мікрорівні виділені фінанси суб’єктів господарювання, а на макрорівні - державні фінанси, страхування і фінансовий ринок. На рівні світового господарства виділені міжнародні фінанси. Така структуризація складає надійне підґрунтя для формування цілісної системи та дозволяє організувати логічну й завершену структуру управління фінансовою системою як кожної країни, так і світового співтовариства в цілому.

Обґрунтована теза про те, що функціонування фінансової системи у цілому, і державних фінансів зокрема, завжди пов’язане з наявністю та необхідністю вирішення протиріч між окремими суб’єктами. Суперечливість фінансових відносин є досить складним явищем, адже водночас інтереси всіх їхніх суб’єктів мають і значною мірою узгоджений характер - усі зацікавлені у зростанні ВВП. Однак на першому плані у кожного суб’єкта завжди стоять власні інтереси, що відображаються у його доходах. При цьому фінансові протиріччя виникають як на мікро-, так і на макрорівні в усіх стадіях відтворювального процесу - в розподілі, перерозподілі та обміні.

Фінансові протиріччя, що виникають на макрорівні у сфері державних фінансів, є надзвичайно складними, оскільки пов’язані із перерозподілом ВВП, який не має таких чітких критеріїв, як розподіл (за вкладом кожного суб’єкта), та не допускає зазвичай прямої взаємодії (як в обміні) двох суб’єктів - донора і реципієнта, оскільки між ними є певний посередник - держава, що формує бюджет чи цільовий фонд. Узгодження протиріч цієї стадії досягається шляхом установлення справедливого, з погляду усього суспільства, принципу перерозподілу - між працездатними громадянами і тими, хто з об’єктивних причин не може забезпечити себе самостійно. Доведено, що головне завдання при цьому полягає у тому, щоб перерозподіл не створював утриманської психології в суспільстві в одних його членів і не підривав стимулів до продуктивної діяльності в інших. Нинішні проблеми української держави багато в чому обумовлюються не просто ігноруванням наявності цих протиріч, а значним їх загостренням у зв’язку з вкрай великим розривом у доходах громадян.

Визначено, що об’єктивний характер фінансових протиріч обумовлює необхідність створення у фінансовій системі відповідних механізмів їх узгодження. Демократичне суспільство й ринкова економіка засновуються на свободі вибору, але ця свобода, що базується на наявності конкурентного середовища і незаперечних правах громадян та підприємницьких структур, не є безмежною. По-перше, є законодавство, у тому числі й фінансове, що певним чином регламентує життєдіяльність суспільства, економічне середовище і функціонування фінансової системи. Однак покладати надії виключно на законодавчі важелі регламентування фінансових відносин безпідставно. Весь досвід реформ у країнах з перехідною економікою, у тому числі й в Україні, переконливо засвідчує: романтичні сподівання на те, що прийняття правильних, справедливих і прозорих законів вирішить усі проблеми формування дієздатної фінансової системи та демократичного суспільства, виявились безпідставними. По-друге, є фінансовий контроль, який засновується на досить потужному апараті. Але, якщо ті чи інші суспільні інтереси, що відображені у законах, не збігаються з індивідуальними устремліннями, то ніякий контроль не допоможе - закони будуть обходити і порушувати. З цього стає зрозумілим, що, по-третє, у фінансовій системі має діяти механізм внутрішнього урівноваження інтересів окремих суб’єктів, який засновується на властивій демократичному суспільстві системі стримувань і противаг. Саме це робить той чи інший фінансовий вибір не спонтанним та хаотичним, не примусовим і безальтернативним, а усвідомленим й цілеспрямованим.

Ключовою ланкою державних фінансів та фінансової системи у цілому є бюджет держави, який має відігравати основну роль у збалансуванні фінансових протиріч. Аргументовано, що реально існують два альтернативні підходи до будови бюджетної системи - встановлення або єдності всіх бюджетів, або їх автономності. Принцип єдності означає, що всі складові бюджетної системи складають у сукупності єдиний (зведений) бюджет, який затверджується і виконується в загальному обсязі. Обґрунтований принцип автономності у побудові бюджетної системи передбачає, що кожний бюджет, який входить до її складу, є відносно відособленою і самостійною ланкою. На відміну від задекларованого у Бюджетному кодексі України принципу самостійності, він означає автономне управління кожним бюджетом і відсутність прямого перерозподілу коштів між бюджетами. Доведено, що необхідність встановлення автономності бюджетів можливе за умови переходу до бюджетного федералізму, який передбачає законодавчо зафіксований розподіл функціональних повноважень та відповідальності структур різних рівнів влади з паритетним розмежуванням на цій основі доходів і видатків між ними.

Обґрунтовано наукові засади формування податкової системи, яка виступає своєрідним містком між мікро- і макроекономікою і суттєво впливає як на економічний розвиток, так і на функціонування фінансової системи у цілому.  До них віднесено системність, установлення визначальної бази і вихідних принципів. Системний підхід означає, що мають реалізовуватись обидві функції податків: з фіскального боку подат­кова система повинна забезпечити гарантоване і стабільне над­ходження доходів у бюджет, а з регулювального - створювати передумови для впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства. Доведено, що визначальною базою податкової системи є сукупність та обсяги державних видатків, які, у свою чергу, визначаються функціями держави, закріпленими у Конституції тієї чи іншої країни. Важливою складовою наукового підходу до формування податкової системи є встановлення її вихідних принципів, якіслід розглядати за трьома напрямами: а) принципи формування податкової системи - фундаментальні домінанти стосовно встановлення кожного податку окремо та їх сукупності (рівнонапруженість в оподаткуванні різних суб’єктів, урівноваженість інтересів держави та платників податків, цілеспрямованого використання податків як інструментів фіскальної політики); принципи оподаткування - засади справляння податків державою (обов’язковість, всеохоплюваність, чіткість і прозорість, зручність для платника та адміністрування, фіскальна ефективність); принципи податкової політики - основи діяльності держави у сфері встановлення та справляння податків (стабільність податкової системи та гнучкість в оподаткуванні).

Спільно із С.В.Льовочкіним та В.М.Федосовим розроблені підходи до проведення пенсійної реформи в Україні. Виходячи із суті проблем пенсійного забезпечення в Україні, є всі підстави стверджувати, що їх вирішення можливе тільки на основі запровадження  передбаченого законодавством про обов’язкове державне пенсійне страхування накопичувального рівня пенсійної системи. Водночас, враховуючи вітчизняні реалії, доцільно для нинішніх пенсіонерів та громадян, яким залишилося до пенсії десять років зберегти державну солідарну форму. Усіх працівників, які мають не більше десяти років трудового стажу, доцільно перевести на накопичувальну систему з відповідним зниженням розмірів внесків на пенсійне страхування. Кошти накопичувальної пенсійної системи не повинні спрямовуватися на виплату пенсій через солідарну систему, інакше вони не зможуть інвестуватися і таким чином сприяти розвитку економіки (варто відзначити, що одним із фінансових чинників так званого «чилійського дива» – прискореного розвитку економіки, став свого часу перехід до обов’язкової державної накопичувальної системи).

З метою вирішення проблем із наповненням фонду солідарного пенсійного страхування запропоновано у перехідний період використовувати наступні джерела: по-перше, внески тих працюючих громадян, яким залишилося до пенсії менше десяти років; по-друге, внески роботодавців, які мають бути розподілені на дві частини – перша (до 5%) у фонд накопичувального пенсійного страхування відносно тих працівників, які мають менше десяти років трудового стажу, а друга (10–15%) у фонд солідарного пенсійного страхування; по-третє, кошти, отримані від запровадження цільових податків на проведення пенсійної реформи, наприклад, того ж податку на розкіш; по-четверте, кошти, отримані у вигляді кредитів Світового банку на проведення пенсійної реформи (цілком логічно, що вимагаючи від України проведення пенсійної реформи, ця міжнародна фінансова інституція може й допомогти у її проведенні); по-п’яте, економія від підвищення пенсійного віку (поступово він має бути підвищений в середньому на 5 років). Не зважаючи на складність цієї проблеми, не можна не помічати, що нашій державі просто не під силу утримувати таку армію пенсіонерів. Враховуючи складність пенсійної реформи та втрату певної частини коштів, які будуть спрямовані до накопичувальної системи, для стабільності солідарної системи необхідно спочатку протягом певного періоду (2–3 років) накопичити кошти у спеціальному резервному фонді і надалі використовувати його для збалансування фонду солідарного пенсійного страхування.

Основні наукові праці: опубліковано понад сто наукових праць, зокрема:

1. Государственные финансы: Учеб. пособ. / В.М.Федосов, Л.Д.Буряк, Д.Д.Бутаков и др. – К.: Лыбидь, 1991. – 276 с.
2. Податкова система України: Підручник / В.М.Федосов, В.М.Опарін, Г.О.П’ятаченко та ін.; за ред. В.М.Федосова – К.: Либідь, 1994. – 494 с.
3. Structure and financing of higher education in Russia, Ukraine and the EU / ed.Paul G. Hare– Londonand Bristol, Pennsylvania: Jessica Kingsley Publishers, 1997. –222 p.(ch. 6 –Higher education in Ukraine: structure and financing.).
4. Опарін В.М. Фінансова система: теоретичні засади та практичні аспекти розбудови в Україні// Фінанси України, 1998, № 9, с. 49-59.
5. Опарін В.М. Передумови та чинники розбудови ефективної бюджетної системи в Україні // Фінанси України, 2000, №9, с. 126-133.
6. Опарін В.М. Фінансові ресурси та суспільний капітал // Вісник Національного банку України, 2001, № 7, с. 26-28.
7. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посіб. – 2-ге вид. – К.: КНЕУ, 2002. – 240 с.
8. Опарін В., Федосов В. Концептуальні основи фінансової стратегії економічного зростання в Україні // Економіка України, 2002, №2, с. 10-20.
9. В.Федосов, В.Опарін, С.Льовочкін. Фінансова реструктуризація в Україні: проблеми і напрями: Монографія / За наук. ред. В.Федосова. – К.: КНЕУ. 2002. – 387 с.
10. V.Fedosov, V.Oparin. Der Finanzsektor der Ukraine -Reformergebnisse und Trends. // Stuttgart: Sparkasse, 2003, # 5, р. 214-17.
11. Бюджетний менеджмент: Підручник / В.Федосов, В.Опарін, Л.Сафонова та ін.; За заг. ред. В.Федосова. – К.: КНЕУ, 2004. – 864 с.
12. В.Опарін. Фінансова система України (теоретико-методологічні аспекти): Монографія. – К.: КНЕУ, 2005. – 240 с.
13. Опарин В.М. Проблемы гармонизации налоговой системы Украины. Налогообложение: проблемы науки и практики: Монография.—Х.: ИНЖЕК, 2006. – с. 62-89.
14. Льовочкін С., Опарін В., Федосов В. Фінансова інфраструктура ринкової економіки: концептуальні підходи // Економіка України, 2008, №11, с. 57-71.
15. Теорія фінансів: Підручник / За ред. В.М.Федосова, С.І.Юрія. – К.: ЦУЛ, 2010. – 576 с.
16. Льовочкін С.В., Опарін В.М., Федосов В.М. Суперечності фінансової теорії і практики в контексті циклічності економічного розвитку // Фінанси України, 2011, №5, с. 3-13.
17. Бюджетна система: Підручник / За ред. В.М.Федосова, С.І.Юрія. – К.: ЦУЛ, 2012. 871 с.
18. Бюджетна система України: тренінг-курс / за заг. ред. В.М.Опаріна. – К.: ДННУ «Академія фінансового управління». 2012. – 390 с.
19. Інновації у фінансовій сфері: Монографія / В.М.Опарін, Т.В.Паєнтко, В.М.Федосов та ін.; За заг. ред. В.М.Опаріна. – К.: КНЕУ. 2013. – 444 с.
20. Міжпредметний тренінг за магістерською програмою»Державний фінансовий менеджмент»: навч. посіб. / В.М.Опарін, О.М.Тимченко, Л.Д.Сафонова та ін. – К.: КНЕУ, 2014. – 120 с.

Учні:  підготовлено двох докторів економічних наук:

• Паєнтко Т.В. «Фіскальне регулювання фінансових потоків в інституціональній економіці». КНЕУ, 2014 р.
• Коваленко Ю.М. «Розвиток фінансового сектору економіки в умовах інституційних трансформацій». НАДПСУ, 2014 р.

одинадцять кандидатів економічних наук, зокрема:

• Жак-Маре Демейо  «Система государственных доходов Народной Республики Конго и пути ее совершенствования». КИНХ, 1989 г.
• Сафонова Л.Д. «Менеджмент виконання Державного бюджету України». КНЕУ, 1998 р.
• Казнова М.І. «Фінанси соціальної сфери в період переходу економіки України до ринкових відносин». КНЕУ, 2000 р.
• Жибер Т.В. «Бюджетний процес та його оптимізація в Україні». КНЕУ, 2006 р.
• Паєнтко Т.В. «Прибуткове оподаткування та напрями його оптимізації в Україні». НАДПСУ, 2006 р.
• Коротун В.І. «Оптимізація акцизного оподаткування в харчовій промисловості». НАДПСУ, 2009 р.
• Марченко О.І. «Податкове стимулювання інноваційної діяльності підприємства». НАДПСУ, 2010 р.

Співпраця з державними і фінансовими установами України, зарубіжними навчальними закладами, урядовими і неурядовими організаціями: Приймав участь у підготовці експертних висновків на законопроекти з питань бюджету та оподаткування, на проекти Законів України про Державний бюджет України на окремі роки, у підготовці матеріалів до Послання Президента України до Верховної Ради України, у розробці навчально-методичних посібників щодо імплементації положень Бюджетного та Податкового кодексів України у навчальний процес.

Приймав участь у спільних наукових дослідженнях з Непер-університетом (м. Едінбург, Шотландія) та Центральним університетом економіки і фінансів (м. Пекін, Китай), на основі яких підготовлені спільні наукові публікації.

Співпрацює з навчальним закладами України у підготовці та атестації наукових кадрів, член спеціалізованої вченої ради в Академії фінансового управління при Міністерстві фінансів України. Залучається до ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів України.

Творчий внесок: Проведене наукове дослідження в царині податкових відносин як на мікрорівні, так і на рівні формування податкової політики держави. На основі концептуальних засад соціально-орієнтованої економіки ринкового типу поглиблює концепцію засновників наукової школи публічних фінансів  В.М.Суторміної та В.М.Федосова щодо податку як вихідної категорії державних фінансів, розкриваючи сутність податку як першооснови фінансового господарства держави, що дозволяє крок за кроком аналізувати та розуміти принципи оподаткування, визначення якісних і кількісних параметрів цього процесу. Обґрунтовано виділення крім двох основних функцій податків (фіскальної і розподільчо-регулюючої) ще й підфункцій податків, до яких віднесено економічну, соціальну, стимулюючу та стримуючу. Усе це дає змогу краще зрозуміти роль податків у житті населення.

Склад і структура податкових систем, відношення суми податків до ВВП, розмір податкових ставок – все це супроводжується як теоретичними аргументами, так і емпіричними пошуками науковця. Його дослідження за системністю, оригінальністю, глибиною висвітлення, ієрархічністю збагачують фінансову думку, дозволяють оцінити регулюючу функцію держави з позицій вирішення глобального завдання системної перебудови економіки, поглиблення її ринкової трансформації. Істотне місце у дослідженнях І.А.Крисоватого відводиться аналізу становлення і розвитку податкових систем у країнах з перехідною економікою, розкриттю окремих тенденцій, суперечностей, підсумків та напрямів реорганізації відповідних систем, загальною тенденцією яких є те, що в податковому законодавстві таких країн головне місце займає фіскальна функція податків, і майже не закладені функції стимулювання та регулювання.

Вагомим є внесок у дослідження проблематики ухилення і уникнення від оподаткування. Основою підходу науковця до питання ухилення від сплати податків є бачення цієї проблеми через призму посилення дієздатності держави. Бюрократизація економічних відносин, всесильність чиновництва, його зростаюча корумпованість в Україні пояснюється не надмірністю, а навпаки, низькою дієздатністю держави, її функціональною слабкістю.

Науковим доробком слід визнати успішну спробу А.І. Крисоватого окреслити основні напрямки забезпечення наповнення бюджетів у країнах з перехідною економікою. Особлива увагу звертається на принципові питання податкового тягаря, який існує в Україні, та проблему виміру індивідуальної платоспроможності громадян і принципу еквівалентності оцінки зустрічних послуг держави. На думку науковця, принцип платоспроможності спрямований на досягнення соціальних цілей держави, оскільки передбачає перерозподіл благ від багатих громадян до бідних, а принцип еквівалентності вимагає лише вирівнювання податкових платежів і зустрічних послуг держави. Водночас, із аналізом розвитку та проведенням податкових реформ у країнах, що стали на ринковий шлях господарювання, досліджуються тематично-проблемні аспекти ухилення від податків, розкривається податкова етика та імперативи фіскального контролю. На даний час основна проблема оподаткування в Україні полягає в адміністративно-організаційному вмінні забезпечення максимуму державних доходів при зменшенні негараздів впливу цього процесу на важелі господарювання та стан економіки при мінімальному соціальному невдоволенні платників податків.

Значну увагу у своїх дослідженнях Крисоватий А.І. приділяє дослідженню фіскальної політики держави. Саме він виділяє чотири інструменти (елементи) фіскальної політики держави: політика доходів (податкове регулювання); політика видатків (регулювання видатків); трансферне регулювання;  боргові фінанси.

Серед проблем ефективного використання фіскального інструментарію, на думку науковця, є питання, що стосуються: фіскальної спрямованості податкової політики держави; складності, нестабільності, неузгодженості та суперечності податкового законодавства; визначення оптимального рівня податкового навантаження в Україні та розподілу податкового тиску між факторами виробництва; безсистемного та невиправданого надання податкових пільг та звільнень; безсистемності спрямування бюджетних видатків держави; не контрольованості боргової політики; розбалансованості системи як бюджетних, так і соціальних трансфертів.

Значну увагу дослідник приділяє місцю і ролі податкової політики в структурі інструментів державного регулювання соціально-економічного розвитку. Аргументована теза, що економічне зростання не обов’язково відбувається в умовах зниження податкового навантаження. У цьому контексті досліджені питання фіскально-регулюючої парадигми податкового навантаження, адміністрування податків в Україні, а саме їх організація та напрями трансформації, гармонізація оподаткування, преференційне оподаткування, фінансове регулювання інвестиційно-інноваційних процесів в Україні.

Основні наукові праці: опубліковано понад 90 наукових праць, зокрема:

1. Крисоватий А.І. Державна податкова політика і система податків / А.І. Крисоватий  // Фінанси України. – 1998. – № 1.– С.64-68.
2. Мельник В. Місцеві податки у США та особливості їх справляння / В. Мельник, А. Крисоватий  // Фінанси України. – 1999. – № 1. – С. 100-106.
3. Крисоватий А.І. Оподаткування і ринок: умови і можливості поєднання / А.І. Крисоватий. – Тернопіль: вид-во Карпюка, 2000. – 314 с.
4. Крисоватий А.І. Фіскальні засади соціально орієнтованої економіки ринкового типу / А.І. Крисоватий  // Фінанси України. – 2000. – № 12.– С. 78-81.
5. Крисоватий А.І. Податкові системи зарубіжних країн : навчальний посібник / А.І. Крисоватий. – Тернопіль: Економічна думка, 2001. – 257с.
6. Крисоватий А.І. Наукова парадигма трансформації універсального акцизу / А.І. Крисоватий // Фінанси України. – 2001. – № 10.– С. 80-90.
7. Крисоватий А.І. Фіскальна політика та податкове регулювання в країнах Європейського Союзу / А.І. Крисоватий, С.І. Юрій // Вісник Тернопільської академії народного господарства. Ч.2. – 2001. – №18. – С. 88-94.
8. Крисоватий А.І. Макроекономічні аспекти державного регулювання економіки / А.І. Крисоватий // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.Гнатюка. Серія: Економіка. – 2002. – № 10. – С.84-86.
9. Krisovatuy, А. Taxation and socially-legal grounds of state / А. Krisovatuy // FINANCE. 50th Anniversary Financial Conference Svishtov, Bulgaria. – “ABAGAR”, Veliko Tarnavo, 2002. – P. 23-28.
10. Податки і фіскальна політика: навчальний посібник / Крисоватий А.І., Луцик А.І. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2003. – 315с.
11. Крисоватий А.І., Кощук Т.В. Гармонізація оподаткування в парадигмі загальнодержавних інтересів / А.І. Крисоватий, Т.В. Кощук //Фінанси України. – 2004. – № 2.– С.109-117.
12. Krisovatuy А. Design of vectors of tax policy in a transitional economi / А. Krisovatuy // The emu and the new eu member states: some lessons for the developing world : іnternational symposium. – Valletta, Malta, 2004.
13. Krisovatuy, А. Variation of choice between taxes on the consumption. Scientific seminar: / А. Krisovatuy // “Standardization of tax policy in the European union”, Netherlands. – Inholland University in Amsterdam, 2004.
14. Крисоватий А.І., Кощук Т.В. Діалектика трансформації податкової політики України в контексті європейської інтеграції / А.І. Крисоватий, Т.В. Кощук // Журнал європейської економіки. – 2005. –  Т.4. – № 2. – С. 185-202.
15. Крисоватий А.І. Теоретичні домінанти і практика реалізації податкової політики в Україні / А.І. Крисоватий. – Тернопіль: Карт-бланш, 2005. –  375 с.
16. Крисоватий А. Держава і податки: критерії теорії та реалії прагматики / А. Крисоватий, В. Федосов, С. Льовочкін // Финансовые риски. – 2006. – № 4(45). – С.21-42.
17. Податкова система: підручник / Ю. Б. Іванов, А. І. Крисоватий, О. М. Десятнюк. – К. : Атіка, 2006. – 918 с.
18. Становлення доктрини фінансової системи України : монографія / за ред. С. І. Юрія, О. М. Десятнюк. – Тернопіль: Економічна думка, 2007. – 196 с. – Із змісту : Крисоватий А. І. Психологічні аспекти політики в сфері оподаткування. – С. 38-52.
19. Крисоватий А. І. Суспільний вибір в податкових і позичкових фінансах / А. І. Крисоватий // Світ фінансів. – 2007. – Вип. № 3 (12). – С.7-15.
20. Фінанси: підруч. / А. І. Крисоватий, С. І. Юрій [та ін.]. – К.: Знання, 2008. – 814 с.
21. Податковий менеджмент: підруч. / Ю. Б. Іванов, А. І. Крисоватий, А. Я. Кізима, В. В. Карпова. – К.: Знання, 2008. – 525 с.
22. Крисоватий А. І. Домінанти гармонізації оподаткування : національні та міжнародні вектори: монографія / А. І. Крисоватий, В. А. Валігура. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2010. – 248 с.
23. Krisovatuy А. Fiskalparadigma für die Effizienz der Umverteilungsprozesse während der Rezessionsphase / А. Krisovatuy // World Economy – Problems and Processes. – Berlin. –  2010. –  № 24. –  P. 226-234.
24. Krisovatuy А. Pryoritety w ustaleniu preferencji podatkowych na Ukrainie / А. Krisovatuy, G. Vasilevska // Zeszyty naukowe , nr 10, 2011, – Kraków: Polskie Towarzystwo Ekonomiczne, 2011. – S. 211-221.
25. Крисоватий А. І.Адміністрування податків в Україні: організація та напрями трансформації: монографія / А. І. Крисоватий, Т. Л. Томнюк. – Тернопіль: Економічна думка ТНЕУ, 2012. – 212 с.
26. Крисоватий А. І. Новітня парадигма преференційного оподаткування: монографія / А. І. Крисоватий, Г. В. Василевська. – К. : ЦУЛ, 2013. – 260 с.
27. Krysovatyy A. Eurointegration Vektors of Ukraine; Dilemma between National Fiscal Imbalances and GAP and Public Finances Stabilization / A. Krysovatyy, A. Maljartschuk // The World economy. Global and country-specific aspects. – Berlin, 2014. – S.4-19.

Учні:  підготовлено двох докторів економічних наук:

• Мартинюк В.П. «Розбудова митної системи в контексті забезпечення економічної безпеки держави». НІСД, 2012 р.;
• Кнейслер О.В. «Новітня парадигма формування ринку перестрахування України». ТНЕУ, 2013 р.;

девятьох кандидатів економічних наук:

• Кульчицька Н. Є. «Регіональні аспекти фіскальної політики в Україні». ТДЕУ, 2004;
• Луцик А. І. «Фіскальні та регулюючі засади державного податкового менеджменту». ТАНГ, 2006;
• Герчаківський С. Д. «Податковий інструментарій фінансового забезпечення розвитку територій в Україні». ТНЕУ, 2008;
• Томнюк Т. Л. «Адміністрування податків в системі державного податкового менеджменту». ТНЕУ, 2010;
• Валігура В.А. «Гармонізація оподаткування: вітчизняні реалії та міжнародні орієнтири». ТНЕУ, 2010;
• Маршалок Т. Я.     «Фіскально-регулююча парадигма подат-кового навантаження». ТНЕУ, 2011;
• Василевська Г. В.   «Преференційне оподаткування: соціально-економічна доцільність та фіскальні наслідки». ТНЕУ, 2012;
• Сідляр В. В.  «Спеціальні режими оподаткування: прагматизм функціонування та перспективи розвитку в Україні». ТНЕУ, 2013;
• Амбрик Л. П.         «Розбудова фіскального інструментарію забезпечення економічного зростання в Україні». ТНЕУ, 2013.

Співпраця з державними і фінансовими установами України, зарубіжними навчальними закладами, урядовими і неурядовими організаціями: Як проректор та ректор університету організовував співпрацю з навчальними закладами Австрії, Болгарії, Білорусі, Греції, Данії, Італії, Іспанії, Канади, Казахстану, Китаю, Литви. Молдови, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Росії, США, Франції, за результатами якої проводилися наукові конференції та публікувалися монографії і статті.

Творчий внесок: В контексті удосконалення структури податкової системи України обґрунтовано нелбхідність певного зміщення податкового навантаження у бік  оподаткування нерухомого майна та пасивних доходів. На основі використання методів економіко-математичного моделювання запропоновано альтернативну структуру податкової системи України. Здійснено прогноз фіскальних та регулятивних наслідків її впровадження. Рекомендовані структурні зрушення дадуть змогу мобілізувати додаткові надходження, не збільшуючи загальне податкове навантаження.

Поглиблено теоретичні засади пільгового оподаткування та обґрунтовано рекомендації з удосконалення податкового законодавства у частині, яка регламентує надання пільг з ПДВ та податку на прибуток. По-перше, встановлено, що дефініція податкової пільги, унормована Податковим кодексом України, не повною мірою розкриває суть і призначення цього елементу механізму оподаткування, що призводить до помилок в оцінці ролі пільг у податковій системі України, похибок у розрахунках бюджетних втрат від пільгового оподаткування, і як наслідок, до невірних висновків щодо можливостей підвищення фіскального потенціалу податкової системи України за рахунок скасування пільг. Запропоновано під податковою пільгою розуміти передбачений податковим законодавством виняток із установлених правил оподаткування у вигляді звільнення від обов’язку сплатити податок або зменшення суми сплати з метою отримання державою вигід від надання платникам зазначених переваг в оподаткуванні. За змістом слід розрізняти виробничі і соціальні пільги. Виробничі мають надаватися з метою створення додаткового джерела для розвитку підприємницької діяльності, нарощування (або запобігання падінню) обсягів виробництва продукції, (робіт, послуг), відтак забезпечувати зростання податкових надходжень у майбутньому на основі збільшення об’єктів оподаткування та податкових баз. Такі пільги повинні мати тимчасовий характер. Втрати бюджету доцільно обчислювати одночасно з оцінкою майбутніх доходів від надання таких пільг. Соціальні пільги мають надаватися з метою підтримки малозабезпечених верств населення через збільшення суми доходу, що залишається в їх розпорядженні після сплати податків, та забезпечення доступності (за ціновими умовами) споживання певних видів товарів та послуг. Вигода для держави полягає у підтримці споживчого попиту зазначеної категорії населення. Такі пільги можуть мати як тимчасовий, так і постійний характер. Оцінювати втрати від надання таких пільг немає сенсу.

По-друге, доведено, що неправильне розуміння змісту передбачених законодавством звільнень від сплати ПДВ призводить до завищення при розрахунках суми втрат бюджету від надання пільг з цього податку. У розрахунок включають види операцій, звільнення від оподаткування яких не слід вважати податковими пільгами. Ці звільнення обумовлені або відсутністю доданої вартості, або складністю її обчислення, або значним часовим лагом між здійсненням операції купівлі і продажу, що ускладнює розрахунки з бюджетом за методом податкового кредиту (значні суми податкового кредиту «зависають» на невизначений термін або суттєво зменшують податкові зобов’язання, нараховані на весь загал здійснених у звітному періоді оподатковуваних операцій). Запропоновано розмежування операцій, що не є об’єктом оподаткування ПДВ та звільнених від ПДВ, які відображають виробничі та соціальні пільги.

 По-третє, наголошено, що пільги з податку на прибуток повинні мати виключно виробничий характер, тобто надаватися на умовах окупності. Якщо причиною недостатності коштів для розвитку галузі є відсутність попиту на товари чи послуги, то надання пільг з податку на прибуток для підтримки такої галузі вважаємо недоцільним. У зв’язку з цим запропоновано скасувати пільги для підприємств поліграфічної промисловості і готельного бізнесу.

В процесі дослідження проблематики управління податковим боргом розкрито економічну природу і сутність податкового боргу, виявлено ризики його виникнення та соціально-економічні наслідки, розроблено рекомендації з удосконалення управління податковим боргом, спрямовані на його мінімізацію. Запропоновано трактувати податковий борг як несплачену в установлений термін суму податкового зобов’язання до бюджету, виходячи з установлених законодавством норм, незалежно від факту узгодження цієї суми з платником. Виокремлено критерії структуризації податкового боргу та упорядковано його класифікацію за формою прояву, видами бюджетів та податків, за регіонами, галузями господарювання, категоріями платників, і статусами. Обґрунтовано доцільність її застосування під час аналітичних процедур. Удосконалено класифікацію податкового боргу за характером взаємодії податкових органів та боржників. Розроблено авторську методику аналізу податкового боргу. За її допомогою виявлено основні тенденції в динаміці та структурі податкової заборгованості в Україні,  здійснено факторний аналіз податкового боргу, у результаті якого виявлено і доведено, що дебіторська заборгованість та податкове навантаження, як обов’язкові передумови несплати податків, істотно не впливають на виникнення податкового боргу в Україні. Основна причина існування боргу - неналежне ставлення платників до виконання податкових зобов’язань, а з боку держави – недостатньо результативний та дієвий контроль.

Аргументовано, що податковий борг збільшує сукупний попит, при цьому ВВП зростає однаковою мірою незалежно від того, на інвестиції чи на споживання використовуються не сплачені державі кошти. Водночас податковий борг підсилює нерівномірність розподілу доходів, що особливо гостро відчувається в умовах, коли доходи значної частини населення формуються за рахунок бюджету. Спостерігається збідніння населення, відтак, при перевищенні сукупного попиту над пропозицією товари та послуги залишаються не реалізованими. В мовах, коли попит значної частини населення залежить від обсягів бюджетного фінансування, податкова заборгованість не сприяє максимізації споживання – обов’язковій передумові економічного зростання. У зв’язку з цим поставлено задачу і знайдено рішення оптимального співвідношення між заощадженнями та споживанням за умови повної і своєчасної сплати податків, за якого максимізується ВВП.

Розкрито сутність, функції та виокремлено складові управління податковим боргом, виявлено їх взаємозв’язок. Сформульовано мету управління податковим боргом в Україні – виявлення прихованого податкового боргу, забезпечення погашення заборгованості перед державою, зведення її до рівня, що не впливає на виконання функцій держави. Запропоновано рекомендації спрямовані на  забезпечення результативності та дієвості податкового контролю, мінімізацію не внесеної в установлений термін узгодженої суми податкового зобов’язання, запобігання деструктивним наслідкам технологій управління податковим боргом. Для удосконалення менеджменту податкового боргу обґрунтовано наступні стратегічні підходи: а) у процесі управління необхідно застосовувати диференційований підхід до боржників залежно від величини податкового боргу, частоти його виникнення у того чи іншого боржника і тривалості періоду, протягом якого цей борг залишається не погашеним. Кожний боржник при виникненні випадку податкового боргу має подати до податкового органу відповідні пояснення щодо причин несвоєчасної сплати податку і обґрунтований план заходів, які будуть вжиті для погашення боргу. Це дозволить виявити ставлення платника до виконання зобов’язань перед бюджетом; б) до платників із незначними сумами заборгованості і несистематичним характером виникнення достатньо обмежитись моніторингом виконання запропонованих боржником заходів для погашення боргу; в) для боржників, що часто порушують терміни сплати податків або мають значні суми боргу, крім моніторингу, слід застосовувати заходи впливу на фіскальну поведінку боржника, такі як, податкова застава з обов’язковим контролем усіх фінансових операцій боржника і арешт активів; в ) якщо податкова заборгованість не погашається тривалий час і платник не дотримується розробленого ним плану заходів з погашення боргу - стягувати кошти з рахунків платників і продавати його активи зразу ж після закінчення встановленого терміну дії податкової вимоги. Головним має бути правило: усі зазначені вище заходи повинні застосовуватись до ініціювання справи про банкрутство, інакше перспективи погашення податкового боргу не буде.

Обґрунтовані заходи з антиофшорного податкового регулювання, що спрямовані на запобігання відтоку доходів за кордон. Виявлено фактори, що ускладнюють використання податків як інструментів протидії порушенням податкового законодавства під час ведення офшорного бізнесу. Доведено, що податки як інструменти протидії порушенням податкового законодавства з використанням офшорних юрисдикцій для ведення бізнесу мають обмежені можливості. Це обумовлено інтересами суб’єктів податкових відносин. Якщо вони співпадають, то податкові механізми як інструменти протидії фактично не працюють. Якщо інтереси не співпадають, зокрема, інтереси держави, що має офшорний статус і держави, резидентами якої є платники податків, що ведуть офшорний бізнес, то це гальмує інформаційне співробітництво, спрямоване на протидію податковим правопорушенням. Співвідношення інтересів як вихідної детермінанти, що сприяє невиконанню податкових обов’язків, доповнюється обмеженими можливостями контрольно-перевірочної роботи податкових органів, які фактично не мають доступу до інформації про приховані за межами країни доходи.

Для запобігання ухиленню від сплати податку на доходи при переказах коштів з України за кордон запропоновано такий порядок оподаткування: податок на доходи утримувати з кожної операції по перерахуванню коштів на рахунки в іноземних банках, яка здійснюється фізичною особою, що не є суб’єктом підприємницької діяльності, або юридичною особою на користь фізичних осіб (зарплата, премії, бонуси тощо). Такі операції є неторговими і мають здійснюватися за рахунок власних коштів фізичних осіб, які залишаються після сплати податку з доходів. Для уникнення подвійного оподаткування на суму податку, утриманого при здійсненні фінансової трансакції, має бути зменшений податок на доходи, визначений за річною декларацією.

Основні наукові праці: опубліковано більше п’ятдесяти праць, зокрема:

1. Податкова система України: Підручник / В.М.Федосов, В.М.Опарін, Г.О.П’ятаченко, Тимченко О.М.  та ін.; за ред. В.М.Федосова – К.: Либідь, 1994. – 494 с.
2. Тимченко О. М.Податки з населення в Україні: взаємозв’язок прибуткового та майнового оподаткування / О. М. Тимченко // Фінанси, облік і аудит: наук. зб. / Відп. ред. А. М. Мороз. – К.: КНЕУ, 2003.- Вип. 1. - С. 168 – 175.
3. Бюджетний менеджмент: Підручник / В.Федосов, В.Опарін, Л.Сафонова та ін.; За заг. ред. В.Федосова. – К.: КНЕУ, 2004. – 864 с.
4. Тимченко О. М. Джерела і види податкових ризиків / В. В. Вітлінський, О.М. Тимченко // Фінанси України. – 2007. - № 3. – С. 132 – 140.
5. Тимченко О. М. Облік і контроль у системі адміністрування ПДВ: взаємозв’язок, напрями вдосконалення / О. М. Тимченко, А. В. Пислиця // Фінанси України. – 2007. - № 8. – С. 91 – 99.
6. Тимченко О. М. Податковий борг: критерії оцінки та інтерпретація результатів / О. М. Тимченко, М. П. Бадида // Фінанси України. – 2007. - № 10. – С. 111 – 120.
7. Тимченко О. М. Справедливість оподаткування доходів громадян в Україні / О. М. Тимченко, М. П. Бадида // Ринок цінних паперів України. – 2008. - № 3 - 4. - С. 3 – 11.
8. Тимченко О. Держава як суб’єкт податкового боргу / О. М. Тимченко // Ринок цінних паперів України. – 2009. - № 9 – 10. – С.23 - 28 – 0,58 д.а.
9. Податковий борг в Україні: причини, наслідки, менеджмент: [монографія] / Тимченко О. М. - К. КНЕУ, 2009. – 228 с. – 13,49 д. а.
10. Тимченко О.М. Дуалізм інтересів платників податків як суб’єктів податкового боргу / О. М. Тимченко // Фінанси України. – 2009. - №11. – С. 53 – 62.
11. Тимченко О.М. Оптимізація структури податкової системи України в контексті мінімізації податкового боргу / О. М.Тимченко, Ю. В. Сибірянська // Формування ринкових відносин в Україні. - 2009. - №11. - С. 23-28.
12. Тимченко О.М. Прогнозування податкового боргу на основі абсолютної та відносної оцінки податкових ризиків / О.М.Тимченко, Ю.В.Сибірянська // Фінанси України. – 2010. - №8. – С.34-43.
13. Тимченко О. М. Дієвість методів управління податковим боргом у контексті новацій Податкового кодексу / О.М.Тимченко// Фінанси України. – 2011. - №8. – С.54-62. – 0,5 д.а.
14. Державний бюджет та бюджетна стратегія в умовах екномічних реформ: у 4-х т. / ДННУ «Акад. фін. управління»; за заг. ред.. М Я. Азарова. – К., 2011. Т.1 Стабілізація державних фінансіву контексті стратегії реформ. – 2011. – С. 601 – 617.
15. Бюджетна система: Підручник / За ред. В.М.Федосова, С.І.Юрія. – К.: ЦУЛ, 2012. 871 с.
16. Податкова система України (тренінг-курс): навчальний посібник. - К.: ДННУ Акад. фін. управління, 2012. – 656 с.
17. Тимченко О.М., Бондар М. І., Опарін В. М. Бюджетна і податкова системи України у запитаннях і відповідях: навчальний посібник. - К.: ДННУ Акад. фін. управління, 2012. – 333с.
18. Динаміка податкового навантаження в Україні в контексті реалізації податкової реформи / За ред. Т.І. Єфименко, А.М. Соколовської. – К.:ДННУ «Академія фінансового управління», 2013. – 492 с
19. Інновації у фінансовій сфері: монографія [В. М. Опарін, Т. В. Паєнтко. В. М. Федосов та ін.] ; за заг.ред. В. М. Опаріна. – К. : КНЕУ 2013. – 444 с.
20. Тимченко О. М. Податки як інструмент протидії приховуванню доходів в офшорних юрисдикціях / Тимченко О. М. Медвецький І. А. // Ринок цінних паперів України. – 2014 - № 1-2 – С.3-10.
21. Тимченко О. М., Сибірянська Ю. В. Фіскальні ефекти структурних зрушень в податковій системі України / Тимченко О. М., Сибірянська Ю. В. // Економічний часопис ХХІ століття (входить до наукометричної бази Scopus) – 2014 - №1-2 (1). – С. 69-73.

Учні:  підготовлено три кандидати економічних наук:

• Ковалевич Д. А. «Формування і виконання місцевих бюджетів в регіонах з обмеженими фінансовими ресурсами», ТАНГ, 2004 р.
• Сибірянська Ю. В. «Управління доходами бюджету та напрямки його вдосконалення в Україні». КНЕУ, 2009 р.
• Пислиця А. В.«Ефективність акцизного оподаткування в Україні», КНЕУ, 2012 р.

Співпраця з державними і фінансовими установами України, зарубіжними навчальними закладами, урядовими і неурядовими організаціями: Брала участь у підготовці експертних висновків на законопроекти з питань оподаткування, Концепцію реформування податкової системи України, у розробці навчально-методичних посібників щодо імплементації положень Бюджетного та Податкового кодексів України у навчальний процес.

Співпрацює з Науково-дослідним фінансовим інститутом Академії фінансового управління при Міністерстві фінансів України.

Залучається до ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів України.